Допомога студентам з дисципліни «Вікова психологія»
Спеціальність “Вікова психологія”
Сучасні підходи до проблем вікової психології
Як замовити роботу з вікової психології
Допомога студентам з дисципліни «Вікова психологія»
Наша компанія виконує на замовлення студентські роботи як терміново, так і недорого. Фахівці напишуть такі види наукових праць:
- Реферати;
- Есе;
- Наукові статті;
- Контрольні роботи;
- Дипломні роботи (магістерські та бакалаврські);
- Дисертації;
- Презентації;
- Доповіді.
Спеціальність “Вікова психологія”
ВІКОВА ПСИХОЛООГІЯ – галузь психологічної науки, що вивчає закономірності розвитку людини на різних етапах її індивідуального життя. Вікова психологія досліджує структурні зміни, які з’являються з віком у психічній діяльності людини, закономірності виникнення i розвитку психічних процесів та властивостей у дітей, підлітків, юнаків та дорослих; встановлює провідні умови і фактори розвитку та формування особистості; з’ясовує співвідношення природних i суспільних факторів, роль історично вироблених суспільством цінностей у цьому процесі.
До завдань вікової психології належить вивчення рушійних сил індивідуума, розвитку людської психіки, закономірностей переходу від попередніх періодів до наступних, з’ясування iндивiдуально-типологічних відмінностей у психічному розвитку людей різного віку; встановлення факторів, що їх детермінують.
Наукове вирішення цих питань має велике значення як для розроблення теоретичних проблем психології, так і для педагогічної практики.
У самостійну галузь знань вікова психологія оформилась наприкінці 19 ст.; тривалий час коло наукових проблем, що входили до вікової психології, обмежувалося вивченням закономірностей психічного розвитку дитини, однак досягнення науки і суспільства потреби вимагали цілісного аналізу проблем становлення психіки в онтогенезі. Відповідно до цього у загальній структурі вікової психології виділяють психологію дитячу, молодшого школяра, підлітка, ранньої юності, дорослої людини та геронтопсихологію.
Сучасна вікова психологія розглядає вік як якісно своєрідний період фізичного та психологічного розвитку, що характеризується рядом особливостей, сукупність яких визначає неповторність структури особистості людини на певному етапі її розвитку. Становлення людини як особистості передбачає діалектичну взаємодію двох відносно автономних, однак нерозривно взаємопов’язаних чинників розвитку – природи i соціуму.
Природна (органічна) основа задає передумови цього процесу, а визначальними факторами психічного розвитку виступає соціальне середовище, планомірне, цілеспрямоване навчання i виховання. Кожному віку притаманна своя специфічна соціальна ситуація розвитку, що зумовлює типові вікові психологічні особливості. Досягнувши певного віку, дитина, незалежно від особливостей її індивідуального розвитку та рівня готовності, потрапляє у визначене суспільством становище i, тим самим, у систему об’єктивних умов, які i детермінують характер її життя та діяльності на даному етапі. Відповідати цим умовам для дитини життєво важливо, оскільки саме від цього залежить її емоційне благополуччя.
Характер такого становища визначається, з одного боку, об’єктивними потребами суспільства, з іншого – існуючими у суспільсьві уявленнями про вікові можливості дитини та ідеал її розвитку. Конкретизується воно для кожного вікового етапу розвитку в особливих взаєминах з оточуючими людьми, в особливій провідній діяльності, у певній системі прав i обов’язків тощо.
Сучасні підходи до проблем вікової психології
Вікова психологія на сучасному етапі репрезентована різноманітними напрямами, концепціями, теоріями, які під різними кутами зору і в різних вимірах досліджують особливості психічного розвитку людини на всіх етапах її життя.
Розвиток вікової психології як науки безпосередньо залежить від її методологічної забезпеченості. Це означає, що кожен дослідник і психолог-практик повинні чітко знати методологічні засади вікової психології, вміти обирати, а за необхідності і створювати відповідно до мети і завдань дослідження конкретні методики, мати достатнє уявлення про систему методів, придатних для пізнання психічних явищ у галузі вікової психології. У своїх наукових пошуках вікова психологія спирається на такі загальнофілософські принципи:
а) принцип всезагального зв’язку. Гносеологічний зміст його полягає в необхідності враховувати у процесі вивчення психічного явища всю сукупність фактів, які його стосуються, а також виявляти ієрархію зв’язків між елементами структури цього явища, виокремлюючи в них головні і другорядні. Адже будь-який психічний феномен перебуває у різноманітних зв’язках з іншими феноменами, тому ізольоване, однобічне його вивчення призводить до викривлених, помилкових висновків. Непродуктивним виявляється прогнозування розвитку психічних явищ без знання й урахування відомостей про основні їх зв’язки з іншими явищами;
б) принцип розвитку. Він орієнтує на розгляд психіки та оточення особистості у процесі закономірних змін, тобто в розвитку, динаміці. Як відомо, об’єктом вікової психології є людина як суб’єкт діяльності, міжособистісних стосунків і суспільних відносин. З огляду на принцип розвитку важливо вивчати окрему особистість, пам’ятаючи, що її психіка є не чимось застиглим, нерухомим, а безперервно змінюваним феноменом. Ці зміни детерміновані різноманітними суперечностями, зумовленими впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Тому логіка психологічного пізнання повинна відтворювати логіку виникнення і розвитку явища, що вивчається;
в) принцип єдності теорії і практики. Послуговування цим принципом зумовлене особливостями відносин людини зі світом. Вона не пристосовується до природи, як тварина, і не перебуває на споглядальних, теоретичних позиціях стосовно неї, а активно діє, і ця її діяльність є способом і формою ставлення до об’єктивного (природного, суспільного) світу. Діяльність людини полягає в теоретико-практичному освоєнні, перетворенні зовнішнього світу. Тому теорія і практика є нерозривно пов’язаними і взаємозумовленими гранями життєдіяльності людини.
Принцип єдності теорії і практики розкриває діалектику руху людського знання до істини, констатує визначальну роль практики в процесі пізнання, яка є критерієм істинності теоретичних положень. Відповідно теорія, що не спирається на практику, виявляється абстрактною, безплідною, а практика, яка не спрямовується теорією, — стихійною, не має необхідної цілеспрямованості та доцільності. Саме в цьому полягає єдність теорії і практики. Усе це свідчить, що ефективне вирішення завдань, які ставить перед віковою психологією практика, можливе лише на основі ґрунтовної, розвинутої теорії; чим складнішими є практичні завдання, тим актуальніша потреба в теорії.
Як замовити роботу з вікової психології
Купити академічну роботу з гарантією безкоштовного доопрацювання ви можете прямо зараз. Для цього оформіть замовлення на нашому сайті, вказавши всі необхідні вимоги.